Журнал ArtUkraine січень-лютий 1(8)/2009

Мало хто із зацікавлених осіб заперечуватиме, що сучасне мистецтво останнім часом однаковою мірою викликає «хулу і хвалу». Мистецтвознавці академічної школи скаржаться на неможливість розгледіти художні традиції в «експериментальних програмах» нового покоління митців. У свою чергу «просунуті» художники нарікають на брак «просунутих» арт-критиків.

Однак, попри все, історія робить черговий виток. Сучасне мистецтво, яким ми його розуміємо сьогодні, з’явилося століття тому, і нині, як і тоді, воно ставить перед собою завдання сміливі й зухвалі. Стурбовані викликами нової епохи, ми вже не є враженими свідками, а лише констататорами сучасного арт-дійства.
Утім, і сьогодні не перестають дивувати люди, здатні не лише оцінювати мистецьку вагу тих, хто живе власним новаторством, а й вкладати тисячі й мільйони у творців – можливо, перспективних, а можливо, – й ні. Інколи саме вони – заможні та дивакуваті – відкривають нові горизонти для сміливих і креативних, залишаючись, на відміну від останніх, за кадром історії. Мабуть, не варто аналізувати, що спонукає цих людей – любов до мистецтва чи марнославство та амбіції. Адже завдяки їхнім чеснотам або так званим вадам, історія мистецтва нескінченна. І новий, 2009-й рік, що народжується на зламі світових економічних епох, неодмінно поповнить її мистецтвом якісно новим і, безперечно, геніальним.

Із побажаннями добра, любові та краси,

Наталія Заболотна,

керівник проекту «Аrt-Ukraine»,

директор Українського дому