Адольф Менцель: Радикально реальний

Галерея Kunsthalle Hypo-Kulturstiftung, Мюнхен, Німеччина

Уперше в Мюнхені проходить виставка творів Адольфа Менцеля (1815—1905), що налічує 230 експонатів: 70 живописних робіт, гуаші, акварелі, 20 фотознімків та багато малюнків.
Мета проекту — не лише познайомити глядача з творчістю автора, але й дослідити становлення його композиційної майстерності за допомогою вивчення альбомів з ескізами та начерками.

Організатори свідомо не долучили до експозиції всесвітньовідомих полотен на історичні теми та графічних серій, що має забезпечити свіжий погляд на творчість одного з найвизначніших рисувальників та живописців Німеччини. Його пошук форми та змісту — рефрен усієї виставки.

«Радикально реальний» — спроба глибшого занурення у творчість Менцеля, у його погляди, розуміння та відображення реальності. П’ять секцій із начерками присвячені саме цьому процесові. Уперше презентовано також зображення найближчого оточення автора: портрети членів сім’ї та друзів характеризують його соціальне середовище. Начерки також фіксують важливість подорожей у житті художника. Тут зібрані його замальовки, створені під час подорожей із Берліна у Баварію, Зальцбург та через Альпи у Верону. Свідками дуже модерністських поглядів на людське тіло є автопортрети митця, що стосується всіх творчих періодів.

Завдяки великій кількості робіт, не знайомих широкій публіці, виставка показує феноменальну різноплановість великого німецького живописця, одного з лідерів романтичного історизму.

Виставка відкрита до 31 серпня 2008 року 

«Надувна квітка» («Маджента») Джефа Кунса

Лондон, Великобританія

На торги поствоєнного та сучасного мистецтва, що їх проведе аукціонний дім Christie’s, виставлена скульптура Джефа Кунса «Надувна квітка» («Маджента»). Естімейт становить 12 мільйонів фунтів стерлінгів. Ця робота – один із п'яти варіантів тої самої композиції, виконаних у різних кольорах: маджента, блакитний, помаранчевий, жовтий, червоний. Над ними автор працював із 1995 року до 1999-го.

Скульптура надходить із колекції Говарда і Сінді Рачофських із Далласа. Вона була придбана ними у 1998 році та інстальована у центрі водойми у маєтку Престон Холлоу. «Це найскладніше рішення, яке мені доводилося приймати будь-коли стосовно твору мистецтва», — сказав пан Рачофський «Даллаським новинам». «Ми зійшлися на думці про те, що нашу колекцію необхідно розвивати у напрямку основних інтересів — американський мінімалізм, італійське поствоєнне мистецтво, німецький живопис. Ми вирішили, що ця робота Кунса має піти, вона вимагає доповнювати колекцію у спосіб, який ми не зможемо здійснити на високому рівні».

Вуличне мистецтво 

«Тейт Модерн», Лондон, Великобританія

Уперше для творчого експерименту було запропоновано використати стіни фасаду відомої будівлі та вперше така реномована галерея, як «Тейт», представляє вуличне мистецтво у Лондоні. Над цим замовленням працювало шестеро міжнародно визнаних художників, чия творчість тісно пов’язана з міським середовищем. Автори з Італії, США, Франції, Бразилії та Іспанії виконали роботи заввишки 15 метрів кожна. Як додаток, група художників з Іспанії запропонувала мистецький тур по місту за спеціально створеною картою. Також під час виставки проходить велика кількість різноманітних культурних акцій, серед яких — інтерактивне вечірнє шоу експериментальної групи із Нью-Йорка «Graffiti Research Lab», яка представить на фасаді «Тейт Модерн» велику світлову графітіпроекцію.

Вуличне мистецтво у «Тейт Модерн » демонструє важливий аспект сучасної мистецької практики, на розвиток якої вплинули відомі художники, зокрема Баскія і Пікассо. Термін «вуличне мистецтво» почали вживати з кінця сімдесятих років ХХ століття для визначення більш візуального та ангажованого урбаністичного мистецтва, що є противагою графіті.

Виставка відкрита до 25 серпня 2008 року

«Гельмут Ньютон — фотографія»

Музей модерного мистецтва, Бремен, Німеччина

Постановочні фотографії Гельмута Ньютона, з надмірною презентацією сексуальності, від самого початку були актом соціальної провокації. У шістдесятих його роботи зруйнували принципи традиційної фешнфотографії, створивши новий імідж жінки, і в такий спосіб зробили його одним із найвідоміших та найдорожчих фотографів ХХ ст.

120 робіт із приватних та музейних колекцій розташувалися на 750 квадратних метрах бременського музею.

Виставка «Гельмут Ньютон — фотографія» представляє широкий спектр революційних фото жіночої натури. На доповнення до великоформатних, знятих у повен зріст «Оголених», на створення яких автора надихали поліційні знімки, зроблені під час розслідування терористичних актів, роботи з різних серій, котрі характеризують основні мотиви його творчих пошуків. Захоплюючі сцени у великому міському готелі, що нагадують кадри з фільму, знаходяться в одному ряду з портретами зірок світу гламуру. Фотограф красивих і знаменитих постійно працював на основні світові журнали мод, проте ніколи не дотримувався рамок, у які його намагалися запхати замовники. Він завжди використовував модну індустрію як сцену.

Також ця виставка заглиблюється у бурхливе особисте життя Гельмута Ньютона. Народився він у Берліні у 1920 р., виїхав із Німеччини у 1938-му завдяки своїй безстрашній матері — спочатку до Сінгапура, а згодом до Австралії. Наприкінці п’ятдесятих років ХХ ст. Ньютон повернувся із дружиною до Європи — з мінімумом грошей, проте з грандіозними мріями. Кар’єру розпочав у Лондоні. Потім у Парижі працював на Vogue, Elle і Queen. Сімдесяті були часом його «Білої жінки», «Безсонних ночей», «Великих оголених» — перших книжок із фотознімками Ньютона, що надали йому статусу фотохудожника. Подружня пара жила у Монако і Лос-Анджелесі до трагічної автомобільної катастрофи 23 січня 2004 року.

Виставка відкрита до 31 грудня 2008 року

Марк Ротко. Ретроспектива Музей Kunsthalle, Гамбург, Німеччина

Живопис американського художника Марка Роткa (1903—1970), одного з найцікавіших представників абстрактного експресіонізму, що експонується у Німеччині після двадцятирічної перерви, дає можливість дослідити видатну мистецьку спадщину автора. Зважаючи на останні події на арт-ринку, високу чутливість кольорового шару його картин та багатообіцяючі результати консервації, реалізація даного проекту — унікальна можливість побачити виставку такого масштабу у Європі. До експозиції увійшли 110 робіт, серед яких 70 живописних творів і 40 робіт на папері. Вона представляє усі фази творчості Ротка і дозволяє відчути ту неповторну силу живопису автора, якої не передасть жодна фотографія. Понад дві третини праць привезені з США, і ще ні разу не експонувалися за межами американського континенту.

«Я не абстракціоніст. Мене не цікавлять співвідношення між кольором, або формою, або ще чимось. Мені цікаво лише виражати основні людські емоції: трагедія, екстаз, фатум... Той факт, що люди зриваються і кричать, стоячи навпроти моїх робіт, свідчить, що я можу комунікувати ці основні емоції... Люди, котрі плачуть перед моїми роботами, мають той самий досвід, який мав я, коли писав ці картини».

Виставка «Марк Ротко. Ретроспектива » представляє живопис художника у досить незвичному контексті. Два історичні попередники визначають полюси, між якими Ротко боровся за свою абстрактну візуальну мову. З одного боку, це романтичний спадок Каспара Давида Фрідріха. У його пейзажах глядачі відкривають таємниці космосу власних емоцій, і їхні рефлексії можна порівнювати з живописом Ротка, наприклад, у роботі Фрідріха «Мандрівник у морі туману». З іншого боку — П’єр Боннар, відомий французький живописець, чиї полотна заполонили чуттєві кольори та яскраве середземноморське сонце. Він намагався звільнити колір від його репрезентативної функції. Живопис Боннара, обраний для виставки, чітко показує впливи специфічного середземноморського колориту на творчість Ротка.

Виставка відкрита до 24 серпня 2008 року 

Виставка живопису Пола МакКартні у Києві

«PinchukArtCentr», Київ, Україна

Хоча я цікавлюся мистецтвом та люблю малювати відтоді, як себе пам'ятаю, якимось чином у своїй свідомості я ухитрився створити ментальний блок щодо живопису.
Розблокування відбулося одного особливого для мене дня, коли я відвідував Віллема де Кунінга у його студії на ЛонгАйленд, Нью-Йорк. Ми дивилися на одну з його робіт у стилі абстрактного експресіонізму і нарешті я набрався хоробрості та запитав, що зображено на картині. Він сказав: «Я не знаю. Схоже на кушетку, гм?». І ця відповідь продемонструвала такий невимушений підхід до значення картини, що моя свідомість раптом звільнилася від чогось, а я відчув свободу купити полотно та фарби і негайно почати малювати.

Картини на цій виставці – це приклади свободи, якою я насолоджуюсь із того самого дня, вони пов'язані з композицією, кольором та «поведінкою» самої фарби. Картини охоплюють різні теми, але їх усі об'єднує моє задоволення від роботи над полотном і почуття, що виникає у процесі створення живопису.

Сподіваюся, що відвідувачі виставки отримають задоволення від моїх картин і відчують свободу, яку я прагну до них донести. Запрошення Віктора Пінчука продемонструвати роботи в його центрі у Києві – це честь для мене. Я дуже радий, що маю нагоду показати ці картини українцям.

Мир Вам, Пол МакКартні

Виставка відкрита до 13 липня 2008 року 

Забуваючи Веласкеса. Меніни

Музей Пікассо, Барселона, Іспанія

Ця виставка — у першу чергу данина тій істотній частині колекції музею, котра досліджує у творчості Пікассо зв’язки з традиціями іспанського живопису, і зокрема з творами Веласкеса. Завдяки великій кількості пізніх інтерпретацій, а також творам багатьох сучасних авторів, виставка пропонує нові прочитання серії «Меніни».

У 1957 році, між серпнем та груднем, у своїй студії в Каннах Пікассо взявся за всебічний аналіз «Менін» Веласкеса, подібний до його інтерпретацій робіт великих живописців — Моне, Курбе, Пуссена, Делакруа, Ель Греко, Кранаха, створених ним від кінця Другої Світової Війни. У 1968 році художник передав цю серію повністю до Музею Пікассо в Барселоні. До неї ввійшло п’ятдесят вісім живописних робіт: сорок чотири інтерпретації картини Веласкеса, дев’ять «Голубів», три пейзажі та дві вільні варіації.

У книзі «Ательє Пікассо», автором якої є Хайме Сабартес, засновник музею і товариш художника, описано творчі пошуки під час роботи над серією: «Якщо хто-небудь добросовісно копіюватиме «Меніни», дістанеться певної точки, — і якби я був копіїстом, запитав би себе: це потрібно написати правіше чи лівіше? Я би старався це зробити у власний спосіб, забуваючи про Веласкеса ».

Тому дана виставка — не лише нагода озирнутися назад і вияскравити зв’язки з традиціями у творчості Пікассо. Це й своєрідне дослідження живучості мотиву «Менін», його шлях крізь історію мистецтва від минулого до сьогодення, аналіз багатьох сучасних варіацій, що провокують до діалогу не лише з роботою Веласкеса, але й, очевидно, з роботами, створеними Пікассо. Також виставка спонукає глядача іще раз переглянути колекцію музею у світлі цього нового контексту.

Виставка відкрита до 28 вересня 2008 року 

Московський салон повернувся до Манежу

Москва, Росія

Московський міжнародний салон мистецтв у травні відсвяткував своє п’ятиріччя поверненням до Манежу, найбільшого культурного комплексу російської столиці. Один із найбільш ексклюзивних і помпезних форумів у Європі показав широкий зріз сучасного мистецтва, живопису, декоративно-прикладного, скульптури, — представлений 82 дилерами з Росії, Франції, Монако, Італії, Німеччини, Австрії, Гонконгу, Філіпін та інших країн. Участь узяли також відомі аукціонні доми: Bukowski (Швеція), Dorotheum (Австрія) та Hotel Drouot (Франція). Робота Пікассо приблизно за 10 мільйонів, удвічі дорожчі діамантові діадеми, що їх можна побачити на салоні, яскраво свідчать про те, що баланс сил невпинно зміщується у східному напрямку. Коли запитали Іва Бов’є, президента ArtCultureStudio SA (ACS), чому він вирішив організувати таку подію, він відповів, що, оскільки всі вважали це неможливим, він радо прийняв безпрецедентний виклик. Йому вдалося не лише зробити салон успішним, але й перетворити його на важливу мистецьку подію для всієї Східної Європи. Що ж впливає на таку популярність московського салону? Організатори вважають, що ключем до успіху є те, що тут представлені змішані виставки, які складаються з кращих творів у своєму виді мистецтва: французькі антикварні меблі ХVIII століття, російські меблі XIX століття, англійський романтизм, імпресіонізм, арт-нуво, арт-деко, російське сучасне мистецтво, фотографії, престижні ювелірні марки, роботи дизайнерів із Росії, Китаю, Швейцарії та США.

Проект «Синагога Стоммелн»

Пулхейм, Німеччина

Мистецький проект «Синагога Стоммелн» виник у Пулхеймі у 1991- му. Щороку запрошені всесвітньо відомі художники демонструють свої роботи, спеціально створені для німецького містечка. Цього року Мауріціо Каттелан виконав інсталяцію, що розмістилася на стіні церкви Св. Мартіна. Робота для проекту «Синагога Стоммелн» залишає звичний простір галереї, переходить межу виставкової презентації та досліджує нові території. У даному випадку стіни католицької церкви уперше стають виставковим простором для сучасного мистецтва.

Дана інсталяція — це комплекс наративних запитань з історії міжрелігійних відносин та універсальних понять — вини і надії. Відома легенда розповідає про Благословенну Христину зі Стоммелна, котра була посвячена у таємні середньовічні релігійні обряди. Громада селища її не розуміла і вигнала, але з часом прийняла та стала їй поклонятися, пізнавши її силу цілительства та вгледівши стигмати.

Граючись із історією та майбутнім, переписуючи перекази минулого, твори Каттелана завжди залишаються у контексті традиційних зображень, проте перебувають у пошуках оригінальних шляхів розуміння. Нова робота у Стоммелні — безпосередньо споріднена з місцевою легендою, пов’язана з історією мистецтва та знаходить своє місце між образами Мадонни, розп’яттями, зображеннями миру і пристрасті. Однак фігура у виконанні Мауріціо Каттелана відсторонена від глядача, уникає прямого контакту, повернута спиною і прив’язана до коробки — тут вона стає і символом жертвоприношення і гімном спасіння.

Каттелан — віртуозний автор і разом із тим віроломний оповідач: його образи залишають надію на happy end, проте завжди поєднані з передчуттям загрози страждання і катастрофи. Смерть фактично є центральною темою у творчості художника. Його скульптури, що відверто конфліктують із глядачем, завжди двозначні та відкриті багатьом інтерпретаціям. Його твори балансують між абсурдним гумором та реальною трагедією, одночасно викликаючи сміх і сльози.

Виставка відкрита до 10 серпня 2008 року

Хуан Муньос

Музей Гугенхайма, Більбао, Іспанія

У 1984 році на першій персональній виставці Хуана Муньоса (1953— 2001) у Мадриді експонувався об’єкт, за словами митця, перший, із яким він відчув ідентичність: маленькі гвинтові сходи, прикріплені на балконі вздовж стіни. Цей архітектурний мотив проходить крізь усю творчість автора, і сьогодні ця скульптурна композиція залучена до найважливішої ретроспективи творів художника — виставки, до якої увійшло 80 робіт: скульптури, інсталяції, рисунки, радіопостановки, літературні тексти.

Два десятиліття Хуан Муньос використовував особисту мистецьку ідіому для створення робіт, наділених особливим відчуттям наративу, з чіткими посиланнями до історії західної культури. «Те, що бачиш, насправді не є тим, чим здається», — стверджував Муньос.

Його твори, вступаючи у контакт із глядачем, змушують відчути ізоляцію та налаштовують на самоаналіз засобом майстерно та обережно сплетеної павутини поетичних алюзій. Його порожні балкони та перила, що ведуть у зловісні виміри, небезпечно нависають та приховують елементи насилля, наприклад ножі. Його оптично ілюзійні підлоги, ремінісценції барокових шедеврів, як у галереї Барроміні римського Палаццо Спада, обрамлюють глядачів, виводять їх на сцену, перетворюючи на акторів драматичного дійства.

Для виставки у Більбао, організованої «Тейт Модерн» разом із музеєм Гугенхайма, були відібрані основні твори великих форматів. Експозиція виставки покликана трансформувати архітектурний простір кожної галереї в окремий розділ історії, що показує архетипи характерів, у яких ми впізнаємо наші власні страхи та пристрасті.

Поль Клеє. Гра форм

Альбертина, Відень, Австрія

Точкою відліку у створенні цієї виставки став безцінний дар Карла Джерассі, котрий заповів музеєві своє зібрання творів Поля Клеє. До експозиції також увійшли роботи з фондів Альбертини, музею модерного мистецтва Сан-Франциско та інших міжнародних зібрань і колекцій.

Живописець і графік Поль Клеє (1879— 1940), був одним із найцікавіших і своєрідних персоналій в історії класичного модерного мистецтва. Його творчість знаходиться на межі між репрезентативним і абстрактним мистецтвом — сплавлюючи в цілісну композиційну форму реальні аспекти та сюрреально-поетичні образи, котрим часто притаманні таємничі алегоричні алюзії. Мистецтво Клеє надихало багатьох художників, у тому числі і підростаюче покоління митців, — завдяки його викладацькій діяльності в Баугаузі (1921—1931), його теорії мистецтва, презентованій у численних есе та записах.

Карл Джерассі, почесний професор хімії і всесвітньо відомий як батько «протизаплідної пігулки», почав збирати твори Клеє понад 30 років тому. Від 1980-х колекція зберігалась у музеї модерного мистецтва Сан-Франциско. І зараз, завдяки його благородству, 65 робіт різних періодів творчої діяльності майстра передані до Відня.

Виставка відкрита до 10 серпня 2008 року

«Імпресіонізм і модерне мистецтво»

Лондон, Великобританія

Christie's анонсує надходження на торги сезону 2008 року шедеврів живопису із колекції Дж. Ірвіна та Ксенії Міллер. 17 робіт із колекції запропоновані для продажу на торгах «Імпресіонізм і модерне мистецтво», що пройдуть у британській столиці 24 червня, — це найважливіша добірка, яку будь-коли виставляв аукціонний дім у Європі.
Дж. Ірвін Міллер, промисловець із Коламбусу, штат Індіана, і його дружина Ксенія Саймонс Міллер були видатними філантропами та патронами мистецтва. Їхніми зусиллями маленьке провінційне містечко перетворилося на унікальний центр культури та архітектури.

«Водойма з лілеями» Клода Моне — центральне полотно колекції, важливе у творчості автора, належить до серії з чотирьох робіт, підписане і датоване 1919 роком. Це один із небагатьох останніх творів Моне, завершений і куплений за життя художника.

До цієї серії також належать робота з колекції музею «Метрополітен» та твір із приватного зібрання, до якого потрапив у листопаді 1992 року з аукціону Christie's, придбаний за визначну на той час ціну — 12 100 000 доларів США.

Серед виставленого на торги живопису з колекції Дж. Ірвіна та Ксенії Міллер — «Портрет» Анрі Матісса (естімейт 3 000 000—4 000 000 фунтів стерлінгів), «Вид на канал» (1927 р.) П’єра Боннара (естімейт 3 000 000—4 000 000 фунтів стерлінгів), натюрморт Марка Шагала (естімейт 1 500 000—2 500 000 фунтів стерлінгів), натюрморт Пабло Пікассо «Ваза для фруктів і гітара» (1924 р.) (естімейт 3 000 000– 4 000 000 фунтів стерлінгів), акварелі Василя Кандинського та Каміля Піссаро — вулична сцена «Прогулянка по Гавру» і «Вокзал Сен Лазар » (1893 р.) (естімейт 2 000 000— 3 000 000 фунтів стерлінгів). Решта робіт будуть представлені на торгах «Поствоєнне та сучасне мистецтво» у Лондоні цього року.

Ренесансний портрет

Музей Прадо, Мадрид, Іспанія

Часові рамки створення робіт, відібраних для виставки, — 1400—1600 роки, а їхня широка європейська географія забезпечує вичерпність дослідження портрета в добу Ренесансу.
Виставка розглядає портрет як жанр зі своїми правилами, принципово фокусуючись на живописі, хоча до експозиції увійшли також скульптура, медалі, рисунки, однак портрети донаторські залишилися поза дискурсом.

Виставка «Ренесансний портрет» звертає увагу на дві сталі особливості в еволюції портрета. Перша — це його «демократизація», адже портрет завжди мав відношення до привілейованих верств населення, тут він уже охоплює практично весь соціальний спектр. Друга особливість — збільшення розмірів полотен, як результат залучення портретів до декорування інтер’єрів. Більш ранніми зразками цього жанру стін не прикрашали.

На потребу різним секторам суспільства портрети стають різноманітними за призначенням і набувають соціальних, символічних і навіть документальних ознак, виникає велика кількість їх типів. В експозиції представлені портрети персон, котрі заявляли про свої інтелектуальні пошуки, соціальні бажання та віддане служіння релігії; портрети, створені для знайомства, спокуси та як демонстрація сили і влади.

Основна мета виставки — показати, що Ренесанс — це не лише початок і становлення портрета, це також період його витонченості, у якому багато формальних і концептуальних можливостей були досліджені, а деякі з них навіть відпрацьовані.

Виставка відкрита до 7 вересня 2008 року

55 днів у Валенсії. Зустріч із китайським мистецтвом

Інститут сучасного мистецтва, Валенсія, Іспанія

Назва цієї виставки — спогад про фільм Ніколаса Рея «55 днів у Китаї». Це, передовсім, широкий огляд сучасних художніх маніфестів, що були створені в азійській країні і дозволяють західному глядачеві познайомитися з багатим комплексом східного мистецтва. Виставка налічує 448 робіт, що експонуються у трьох просторах-секторах — документальні фотографії та мистецькі щоденники, інсталяції та відео, а також живопис, концептуальна фотографія і скульптура.

Сьогодні мистецтво Китаю переживає ефективний період порівняно з 2000 роком. Центр уваги змістився із суспільної історії на історію індивідуальну, а твори переповнені актуальними концепціями. Сектор живопису складається з двох серій, котрі вдало репрезентують нові напрямки та пошуки у китайському мистецтві: «За межами живопису» і «Китай-2006» Зонга Біао та Сана Янчуна.

До першої серії увійшло велике центральне полотно у супроводі дванадцяти окремих робіт, котрі повторюють зображення з центральної частини. Завдяки принципу «живопис у живописі» виникає поліфонічний візуальний ефект. Інша серія — концептуальна робота, що складається з 365 полотен (одне на кожен день 2006 року). Цей твір — своєрідна хроніка року. Його виконано на основі фотознімків, які відображають події, що відбувались у різних куточках країни впродовж року.

Сьогодні все частіше європейські та американські музеї виявляють свою зацікавленість мистецтвом Азії, і особливо мистецтвом Китаю — лідера міжнародного арт-ринку. Тому й не дивно, що ця виставка є лише частиною багаторічного проекту та матиме продовження. Уже 29 липня відкривається чергова експозиція — «Туш і папір у сучасному мистецтві». Вона продемонструє зв’язки сучасного мистецтва із традиційною культурою Сходу, яка століттями використовувала туш і папір для художніх практик.