Відомий образ Другої світової війни: Берлін капітулював, і радянські солдати встановлюють червоний прапор над Рейхстагом. Більшість людей не здогадується, що фото було зроблено не в той історичний момент. Євген Халдей інсценував ці події 2 травня 1945 року, через три дні після того, як радянські війська захопили будинок парламенту Німеччини.
Світлина є центральним експонатом на виставці «Євген Халдей. Вирішальний момент», що є першою всеосяжною ретроспективою робіт фотографа часів Другої світової війни, пише «Вашингтон таймс».
Виставка, що проходить у музеї Гропіус-Бау в Берліні, показує, наскільки робота Халдея як військового кореспондента, а надалі штатного фотокореспондента «Правди» розмила межі між фотожурналістикою, мистецтвом і пропагандою.
Для росіян знімок Рейхстагу є таким самим символом перемоги, як, наприклад, для американців фото підняття американського прапора на японському острові Іводзіма, зроблене фотографом Associated Press Джо Розенталем.
Але з образом Рейхстагу добре попрацювали: дим на задньому плані був пізніше витравлений на негативі, аби створити враження, що битва усе ще триває.
На іншій версії знімка наручні годинники солдата були акуратно вирізані, щоб не створилося враження, що він захопив їх як трофей.
Ернст Фолланд, один із кураторів виставки, називає світлину Рейхстагу «пропагандою на 120%», особливо з урахуванням того, що її було зроблено відповідно до вимог радянського диктатора Йосипа Сталіна.
«Сталіну дуже хотілося отримати комбінацію Рейхстагу й червоного прапора», — відзначив Фолланд. На іншому знімку зображений танк навпроти Бранденбурзьких воріт і низка винищувачів, що ширяють у піднебессі. При більш пильному вивченні стає ясно, що танк був вирізаний з іншого фото, а літаки підмальовані.
Халдей не бачив етичних проблем у заняттях фотомонтажем. За словами Фолланда, на запитання про правдивість фотознімків фотограф просто відповів би: «Це гарне фото. Я його зробив. Auf Wiedersehen (До побачення)».
Халдей не був відомим широкому загалу більшу частину свого життя й до 1997 року жив у маленькій московській квартирці на скромну пенсію. Ретроспективу понад 200 фотознімків зібрали приватні колекціонери Фолланд і Гайнц Криммер, які зіграли важливу роль у спробі донести роботи Халдея до широкої публіки.
«Світлини Халдея є в кожному німецькому шкільному підручнику. Його знімки відомі, але людина, яка зробила їх, — ні», — зазначив Криммер. Халдей ніколи не вважав себе художником і лише іноді продавав свої роботи.
Він почав фотографувати для радянського інформаційного агентства ТАРС у 1936 році й створив найбільш пам’ятні фотографії під час Другої світової війни. Серед найбільш відомих — знімки з конференції глав союзних держав у Потсдамі в 1945 році, а також фото нацистських військових злочинців на Нюрнберзькому процесі.
Після війни Халдей дуже рідко знаходив роботу на повний робочий день через сталінські репресії та чистки. Лише після смерті Сталіна в 1953 році Халдея почали брати на роботу в радянські газети.
Фолланд і Криммер зустрілися з ним у Москві в 1991 році й почали колекціонувати його роботи. Їхня колекція фотознімків зараз є найбільшою за межами Росії.
У 1994 році в Берліні вони влаштували першу виставку робіт Халдея та видали книгу з деякими з його світлин.
Нинішня виставка проходить знов у Берліні. Далі вона вирушить в Україну — на батьківщину Халдея. Виставка також може пройти в США.
Військові фотознімки є центральною частиною виставки, на якій також представлені фотографії зруйнованої Європи. Від 1950 року Халдей фотографував в основному робітників, політиків і діячів мистецтва.
До речі
Євген Ананійович Халдей — фотограф, військовий фотокореспондент. Народився в Юзівці (нині Донецьк). Перший знімок зробив у тринадцять років саморобним апаратом. Із вісімнадцяти років почав працювати фотокореспондентом. Від 1939 року — кореспондент «Фотохроніки ТАРС». Знімав Дніпрогес, робив репортажі про Стаханова. Представляв редакцію ТАРС на військово-морському флоті під час Великої Вітчизняної війни. Він пройшов із камерою Leica всі 1418 днів війни від Мурманська до Берліна. Зняв Паризьку нараду міністрів закордонних справ, поразку японців на Далекому Сході, конференцію глав союзних держав у Потсдамі, підписання акту капітуляції Німеччини. На Нюрнберзькому процесі одними з речових доказів були фотографії Євгена Ананійовича. Брав участь у звільненні Севастополя, штурмі Новоросійська, Керчі, звільненні Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії, Угорщини. Під час боротьби з космополітизмом у СРСР був звільнений із «Правди», після смерті Сталіна знову отримав доступ на газетні сторінки. Після війни створив неповторну галерею образів фронтовиків, зайнятих мирною працею.
У 1995 році в Перпіньяні (Франція) на Міжнародному фестивалі фотожурналістики Євгенові Халдею була присуджена почесна нагорода у світі мистецтва — титул «Лицар ордена мистецтв і літератури».
У 1997 році американське видавництво Aperture випустило книгу «Свідок історії. Фотографії Євгена Халдея». У травні того самого року відбулася прем’єра фільму «Євген Халдей — фотограф епохи Сталіна».
У 2004 році видавництвом Editions Du Chene — Hachette Livre (Франція) була випущена книга Марка Гроссе «Халдей. Фоторепортер Радянського Союзу» (Khaldei. Un Photoreporter en Union Sovietique).
