Роже Пфюнд: Нарешті здійсниться моя мрія приїхати в Україну
У своїй рідній Швейцарії Роже Пфюнд не просто художник, а майже національне надбання, король contemporary. Для світу він — найвідоміший дизайнер грошових купюр. Саме йому швейцарці, французи, китайці й навіть мешканці екзотичних Малайзії та Коморських Островів завдячують дизайном своїх грошей. Ім’я Роже Пфюнда, якщо й знане в Україні вузькому колу фахівців, то головно як найвідомішого у світі дизайнера грошових банкнот. А це, між іншим, один із найвагоміших національних символів. Коли довіряють оформлення такого символу людині «зі сторони» — неабияка довіра і честь для неї. Роже Пфюнд цю честь заслужив повною мірою. Він проникає в культуру й ментальність країни, вивчає її до найменших подробиць.
Здається, що для його рентгенівського ока не існує неважливого чи зайвого. І все це розмаїття різнопланових деталей знаходить своє ідеальне місце в мініатюрних шедеврах його банкнот, безкінечно нашаровуючись обличчями, темами, символами, пейзажами...
Пфюнд — справжній майстер дизайну. Своє глибоке знання найновітніших технологій він безстрашно трансформує в нові мистецькі прийоми, які втілює у «високому» мистецтві. Утім, у творчості Пфюнд не знає «малих» жанрів: плакат, афіша, книги, етикетки... Його майстерня одночасно працює над десятками замовлень. Утім дизайн у всьому розмаїтті видів його таланту не вичерпує. Портретні серії зірок минулого виказують у ньому не лише талановитого майстра, який фонтанує технологічними новаціями, поєднуючи у своїх роботах усі можливі й неможливі техніки та мистецькі прийоми, а й романтика та аристократа. Він, здається, взагалі відкрив у жанрі портрета якийсь новий сенс. Безкінечно множачись, як кадри феєричного кіно, змінюючи колір, світло, фактуру, настрій, ці портретні серії врешті гублять зовнішню схожість, залишаючи лише штрихи, лінії, мазки, кольорові плями, подих вітерцю з легким запахом парфумів, ледь упізнаваний силует чи вигин брів, у яких глядач — ні, не впізнає, а вловлює, як щось давно забуте, але дуже дороге, образи тих, хто бентежив своїм генієм і харизмою ХХ століття... Пфюнд — трудоголік і новатор. Графіка, живопис, архітектура, промисловий дизайн, хепенінги, міські свята... Безліч престижних нагород та призів, визнання та глибока шана у своїй рідній Швейцарії та по всьому світу. Чи не забагато для однієї людини? Людини, яка, крім своєї роботи, обожнює друзів, вино й саме життя в усіх його проявах і завжди знаходить час для того, щоб усім цим насолодитися. Чи, може, саме безмежна любов до життя й жага пізнання є джерелом невичерпної творчої сили?..
— Як художник Ви багато уваги приділяєте портрету. Ваші герої — зазвичай видатні постаті культури й мистецтва ХІХ і ХХ століть: Каллас, Ніжинський, Сара Бернар, Теда Бара, Пола Негрі, Анна Павлова... Звідки таке зацікавлення героями минулого? Чи є хтось серед героїв сучасності, хто б цікавив Вас так само? — Вибір героїв для моїх портретів відбувається абсолютно спонтанно, з великої поваги до тієї людини, яку я хочу зобразити, й до того сяйва, яке ця людина випромінює у світ. Тобто мотивація такого вибору суто емоційна й аж ніяк не інтелектуальна. Мене просто надзвичай- но вражає життя моїх героїв. До тих, кого ви назвали, я б додав Артюра Рембо, Германа Гессе, Марселя Пруста, Егона Шіле, Райнера-Марію Рільке, Джеймса Діна, Каміллу Клодель, Сідоні Колетт... Безумовно, герої сьогодення мене також цікавлять, і таких доволі багато, але для мого мистецтва вони не несуть відчуття пам’яті про життя. Власне, для мене всі мої портрети — це ікони, символи геніальності, сили самовираження й глибини, любові й трагічності. — Ви поєднуєте найрізноманітніші техніки й матеріали, завдяки чому досягаєте дивовижних візуальних ефектів. Вони, ці ефекти, для Вас також стають несподіванкою? — Мені завжди було цікаве технологічне новаторство, нові засоби виразності, нові поєднання. І враховуючи те, що я завжди займався багатьма сферами мистецтва, то й поле для експериментів у мене було надзвичайно широке: від дизайну банкнот до архітектури, від книжкової ілюстрації та дизайну до образо творчості, від живопису до коп’ютерного дизайну. В 1970-х
я був першим із дизайнерів, хто написав комп’ютерні програми для банкнот (у даному разі швейцарських). Цей фантастичний досвід дуже розширив мою уяву і в сфері роботи як художника. Пізніше я успішно застосовував ці знання в графіці — при створенні офортів. Власне, ефект від здивування та навчання завжди дуже великий, я люблю, коли трапляються «випадковості», мені подобається приймати або корегувати їх. Люблю нашарування, прозорість, тактильність різних матеріалів, їхню чуттєвість. — Характер Вашої роботи вимагає пропускати через себе величезний потік інформації, адже Ви не просто виражає- те себе, свої відчуття, а робите дуже конкретні речі, пов’язані з історією та культурою багатьох країн. Для Вас ця «додаткова» робота обтяжлива чи цікава? — Я завжди казав: навчайся щохвилини.
Це означає постійне збагачення. Не люблю традиційності й спеціалістів. Кожна нова робота — це виклик. Генеруй ідеї! Не терплю робити те, що я вже робив. Намагаюся бути щомиті новонародженим. Це дає відчуття вічної свіжості.
— Ви, насамперед, художник. Однак у світі більше відомі як дизайнер — грошових банкнот. Для Вас дизайн принципово відрізняється від вільної творчості? — Усі мої роботи мають мою ідентичність, і я під кожною можу підписатися. Це все є вільним творенням, пасіонарністю. І банкноти — такий самий твір мистецтва, як і живопис. Мотивація до створення того й іншого одна. Технологія різна, але душа — та сама. Різниці між дизайном та живописом для мене немає, за винятком того, що коли я створюю живопис, я працюю на самоті, а у сфері дизайну — разом зі своєю командою. Насправді я більше відомий як дизайнер грошей з однієї причини: у світі є всього лише кілька дизайнерів грошей, а всі інші, хто себе такими називає, — лише «спеціалісти» (!). Дуже сподіваюся, що київська виставка в цій історії все розставить на свої місця!
— Ви придумали нову концепцію грошових банкнот, включно з новим форматом (різна ширина залежно від номіналу). Сьогодні Вашим винаходом щодня користується велика частина світу. Наскільки цю роботу можна назвати вдячною?
— Банкноти американських доларів мають однаковий розмір та колір, незалежно від номіналу. Ті банкноти, дизайн яких я розробив у 80-х, мали однакову ширину та різну довжину й колір залежно від номіналу для полегшення їх сприйняття. Це була справді нова концепція, яка поширилася по всьому світу. І лише в 90-х Швейцарський національний банк вирішив застосувати цю концепцію. Це й було для мене найбільшим визнанням. — У чому основна складність розробки дизайну грошей? — Дизайнер грошей має володіти вичерпним знанням щодо технологічних особливостей їх виробництва та питань безпеки. Тому він мусить відстежувати всі новації
в цій сфері, що з’являються по всьому світу. А враховуючи те, що я тісно пов’язаний з усіма аспектами (виробництвом паперу, друкарськими фарбами, поліграфічними машинами, засобами захисту, лазерними технологіями тощо), то перебуваю у вельми привілейованому становищі. Безумовно, для мого ноу-хау, серед іншого, дуже важливим є період співпраці зі Швейцарським банком, починаючи з 1969 року (4 серії банкнот). Поле для творчості дуже широке, оскільки творчо мислити доводиться в категоріях мікронів, а не метрів. Відповідно, банкнота — це майже футбольне поле. Тематичне наповнення та зв’язок із високими технологіями — лише справа твоєї креативності. Насправді рамок для новаторства та креативності не існує. Хоча безсумнівним є й те, що цей принцип не має нічого спільного з реальністю стосовно дизайну багатьох інших серій банкнот у всьому світі. — Чи виникають у Вас якісь емоції до євро або швейцарських чи французьких франків, коли Ви користуєтеся ними в повсякденному побуті? Чим для Вас є те, що для інших людей — звичайна утилітарна річ? — У 1996 році, коли я виграв перший приз у конкурсі на кращий дизайн євро, я був дуже щасливий. Однак Центробанк ухвалив інше рішення. Відповідно до нього, сьогодні євро видається бідним, тематично похмурим, нецікавим із точки зору дизайнерського рішення, старомодним і незахищеним із точки зору безпеки. Мені ці банкноти геть не подобаються. Натомість мені дуже подобаються швейцарські франки: цікаві тематично, з прекрасним захистом, функціональні у використанні, яскраві, рекомендовані як найкраща серія банкнот у світі. Платити красивими банкнотами, що не кажи, приємно. — У чому базова відмінність, скажімо, швейцарських і китайських банкнот? Лише в тематиці, чи є ще й різниця психологічного сприйняття? — Я мав нагоду провести багато часу в Пекіні у 2007-му та 2008 роках. Там проходила моя персональна виставка. Я також багато спілкувався з моїми друзями з Китайської корпорації з випуску банкнот та карбування (China Banknote Printing and Minting). У них цікава філософія щодо дизайну банкнот та технології їх випуску. І це, безумовно, дуже допомогло в роботі. Що ж до психології сприйняття, то вона в Китаї більше націлена на національний колорит і політику, а в Швейцарії — на культуру. — Відомо, що свого часу на замовлення фірми De la Rue Giori з Лозанни Ви розробили дизайн банкноти для радянської Росії на тему Пушкіна. Це чи не єдина Ваша робота, яка залишилася незатребуваною. Вас це здивувало?
— Це було замовлення на створення зразка радянської банкноти. Тираж мав становити до 500 тис. купюр і був радше рекламним ходом самої фірми De la Rue Giori, аніж реальним замовленням, тому жодного здивування в мене не було. — Чи доводилося Вам бачити українські гроші? Чи не хотіли б зробити власний дизайн української гривні? — Ні, на жаль, не доводилося. Але я б радо зустрівся з фахівцями з Національного банку й поспілкувався з ними щодо проблем дизайну та технології виготовлення грошей.
— Відомо, що Ви читаєте лекції для банкірів. Яке основне послання художника банкірам? — Дати уявлення про те, наскільки багатим є поле діяльності для дизайнера на їхній «території», розповісти про різні аспекти цієї діяльності, а також детально пояснити, як саме цей дизайн розробляється. — Ваш дизайн чоловічого годинника Vacheron Constantin — концепт Quai de L'iLe у 2008 році був визнаний найкращим. Ви самі носите цей годинник? — Так, я ношу його з гордістю! Це справді нова концепція у створенні наручних годинників. Своєрідна комбінація між високоякісним годинникарським виробництвом та технологією виготовлення банкнот. — Ви людина надзвичайно зайнята, виконуєте водночас нерідко десятки замовлень. Не хочеться зупинитися чи хоча б сповільнити темп? Що дає сили, енергію? — Я люблю життя. Я справді дуже зайнятий, але в мене завжди знаходиться час на моїх друзів. Я люблю куховарити, люблю дегустувати вина, люблю розважатися, і безумовно, я люблю життя поруч із моєю чарівною партнеркою Анною. Ми живемо разом у красивому будинку з екзотичним садом. Я розлучений, утім моя колишня дружина й далі працює в моїй майстерні як менеджер. — Ваш шлях у мистецтві розпочинався з великого зацікавлення музикою. Яку роль музика відіграє у Вашому житті сьогодні? Чи слухаєте музику, коли працюєте? — Коли мені було шість років, я почав купувати записи джазу. Приблизно тоді ж почав навчатися гри на різних інструментах. Згодом став професійним джазовим музикантом. Сьогодні в мене велика колекція CD, і я дуже люблю слухати музику: джаз, оперну музику, циганський мелос, французьких та англійських виконавців, класику, етно... Однак, коли працюю, музику не слухаю. Це, як на мене, вияв неповаги. Утім, іноді буває... — Колекція Ваших робіт цього року буде представлена на арт-ярмарку «АРТ-Київ 2009». Чи цікава Вам Україна? — Для мене участь в «АРТ-Києві» — велика честь, і я дякую Вам за запрошення. Це буде моя перша подорож до України, і я їду з величезним задоволенням, бо мріяв побувати у цій країні. Свого часу мене дуже глибоко вразили події 2004 року, і зокрема постать вашого Президента Віктора Ющенка. — Чи доводилося Вам бачити українські гроші? Bи б не хотіли зробити власний дизайн української гривні?
— На жаль, не доводилося. Але я б радо зустрівся з фахівцями з Національного банку й поспілкувався з ними щодо проблем дизайну та технології виготовлення грошей. — У чому Ви вбачаєте завдання сучасного мистецтва? Чи погоджуєтеся з тим, що сучасному мистецтву не притаманне поняття місії?
— Я взагалі не вважаю, що будь-якому мистецтву притаманне поняття місії. Мистецтво — це глобальний засіб комунікації, яке несе місію — культурну, гуманістичну, соціальну, політичну. — Що вважаєте власною місією в житті?
— Бути людиною. А це означає — нести людяність, бути соціально активним, сповідувати свободу, любов, творчість, шляхетність.
Наталія Заболотна
